поганенько

Значення в інших словниках

1. поганенько — погане́нько прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
2. поганенько — розм. Присл. до поганенький. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поганенько — ПОГАНЕ́НЬКО, розм. Присл. до погане́нький. Бліді, втомлені, поганенько вбрані, Та к зброї кожний [боєць] мов приріс руками (І. Франко); Вчився я поганенько. Нерівно. Через те мені не дали стипендії (О. Довженко); // у знач. присудк. сл. Словник української мови у 20 томах
4. поганенько — ПОГА́НО присл. і предик. (не так, як слід, як треба, як хотілося б), НЕГАРА́ЗД, НЕДО́БРЕ, НЕЗАДОВІ́ЛЬНО, НЕГА́РНО, НЕГО́ЖЕ, ЗЛЕ, НЕХО́РОШЕ, НЕЛА́ДНО, НЕДОЛАДНО, НЕЯКІСНО, ЖАХЛИ́ВО підсил., КЕ́ПСЬКО розм., ПОГАНЕ́НЬКО розм., НЕЗУГА́РНО розм., АБИ́ЯК розм. Словник синонімів української мови
5. поганенько — ПОГАНЕ́НЬКО, розм. Присл. до погане́нький. Бліді, втомлені, поганенько вбрані, Та к зброї кожний [боєць] мов приріс руками (Фр., X, 1954, 62); Вчився я поганенько. Нерівно. Через те мені не дали стипендії (Довж., І, 1958, 13); // у знач. присудк. сл. Словник української мови в 11 томах
6. поганенько — Пога́но нар. 1) Дурно, плохо. Надумавсь вовк, що жить йому погано: не з'їсть, не засне до пуття. Гліб. 2) Некрасиво. ум. поганенько. Словник української мови Грінченка