покрикувати

Значення в інших словниках

1. покрикувати — покри́кувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
2. покрикувати — -ую, -уєш і рідко покрикати, -аю, -аєш, недок. 1》 Кричати (у 1-4 знач.) час від часу. 2》 на кого і без додатка. Кричати час від часу на когось, примушуючи щось робити; командувати ким-небудь, підганяти когось, розпоряджатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покрикувати — ПОКРИ́КУВАТИ, ую, уєш і рідко ПОКРИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. Кричати (у 1–4 знач.) час від часу. Бувало, літом і зимою Музика тне, вино рікою .. А князь аж синій похожає, Та сам несмілих наливає, Та ще й покрикує “віват!” (Т. Словник української мови у 20 томах
4. покрикувати — ВИГУ́КУВАТИ (дуже голосно раз у раз, час від часу вимовляти слово, фразу, видавати звук, що передає певне почуття), ГУКА́ТИ, ВИКРИ́КУВАТИ, ПОКРИ́КУВАТИ, ПОКЛИКА́ТИ, ПОКЛИ́КУВАТИ, ПОГУ́КУВАТИ, НАГУ́КУВАТИ, ВИКЛИКА́ТИ, ОКРИ́КУВАТИ рідше, ОКРИКА́ТИ рідше... Словник синонімів української мови
5. покрикувати — ПОКРИ́КУВАТИ, ую, уєш і рідко ПОКРИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. Кричати (у 1-4 знач.) час від часу. Бувало, літом і зимою Музика тне, вино рікою .. А князь аж синій похожає, Та сам несмілих наливає, Та ще й покрикує «віват!» (Шевч. Словник української мови в 11 томах
6. покрикувати — Покрикувати, -кую, -єш гл. Вскрикивать; покрикивать. А князь аж синій похожає та сам несмілим наливає та ще й покрикує: віват! Шевч. 326. Вона все покрикує на мене: «Та хутче ж бо, хутче!» МВ. (О. 1862. III. 38). Словник української мови Грінченка