пособляти

Значення в інших словниках

1. пособляти — пособля́ти дієслово недоконаного виду допомагати розм. Орфографічний словник української мови
2. пособляти — див. ДОПОМАГАТИ. Словник синонімів Караванського
3. пособляти — -яю, -яєш, недок., пособити, -соблю, -собиш; мн. пособлять; док., розм. Те саме, що допомагати. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пособляти — див. підсобляти, помогати, попирати, заботитися, охороняти Словник чужослів Павло Штепа
5. пособляти — ПОСОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОСОБИ́ТИ, соблю́, со́биш; мн. посо́блять; док., розм. Те саме, що допомага́ти. Батько розсердився, став їй доводити, що вона повинна пособляти сім'ї, бо та сім'я годувала її малесенькою (Л. Словник української мови у 20 томах
6. пособляти — ДОПОМАГА́ТИ кому (подавати матеріальну, моральну тощо допомогу), ПОМАГА́ТИ, СПРИЯ́ТИ, ПІДТРИ́МУВАТИ кого, ПІДДЕ́РЖУВАТИ кого, ЗАРА́ДЖУВАТИ кого, кому, ПІДМАГА́ТИ розм., ПІДПОМАГА́ТИ розм., СПОМАГА́ТИ кого, розм., ЗАПОМАГА́ТИ кому, заст. кого, розм. Словник синонімів української мови
7. пособляти — ПОСОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОСОБИ́ТИ, соблю́, со́биш; мн. посо́блять; док., розм. Те саме, що допомага́ти. Батько розсердився, став їй доводити, що вона повинна пособляти сім’ї, бо та сім’я годувала її малесенькою (Л. Янов. Словник української мови в 11 томах
8. пособляти — Пособля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. пособи́ти, -блю, -биш, гл. Помогать, помочь. Тепломір скрізь пособляє чоловікові. Ком. II. 81. Словник української мови Грінченка