потиличник

Значення в інших словниках

1. потиличник — поти́личник іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
2. потиличник — -а, ч., розм. Удар рукою по потилиці; запотиличник. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потиличник — ПОТИ́ЛИЧНИК, а, ч. Удар рукою по потилиці; запотиличник. Він, здається, намірявся кинутися на його і з усього маху дати доброго потиличника сьому приїжджому купцеві (Панас Мирний); “Уже б'ють!... Словник української мови у 20 томах
4. потиличник — годува́ти (частува́ти) / нагодува́ти (почастува́ти) поти́личниками кого і без додатка. Бити кого-небудь по потилиці. Мусила Левантина зостатися, і справді їй покращало: хазяйка вже не годувала її потиличниками і менше лаяла (Б. Фразеологічний словник української мови
5. потиличник — УДА́Р по чому, у що, чим, без додатка (різкий сильний поштовх кулаком, рідше ногою, коліном, спрямований на людину, частини її тіла), СТУСА́Н, ТУСА́Н розм., ТАСУ́Н розм., ШТОВХА́Н розм., ШТОВХАНЕ́ЦЬ розм., ШТУРХА́Н розм., ШТУРХАНЕ́ЦЬ, БУХА́Н розм. Словник синонімів української мови
6. потиличник — Поти́личник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. потиличник — ПОТИ́ЛИЧНИК, а, ч., розм. Удар рукою по потилиці; запотиличник. Він, здається, намірявся кинутися на його і з усього маху дати доброго потиличника сьому приїжджому купцеві (Мирний, III, 1954, 360); «Уже б’ють!... Словник української мови в 11 томах