похмурний
див. похмурий
Джерело:
Словник синонімів української мови Вусика
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- похмурний — похму́рний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- похмурний — -а, -е, заст. Похмурий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- похмурний — ПОХМУ́РНИЙ, а, е, заст. Похмурий. Темна та похмурна Із неба зслизла чорна ніч (І. Котляревський); Батько усе ходив по дорогах і вертався сивіший та похмурніший (Марко Вовчок); – Похмурна, похмурна година! – каже сам собі Шрам. – Не така ще, як тобі здається, – сказав Сомко (П. Куліш). Словник української мови у 20 томах
- похмурний — ПОХМУ́РИЙ (про погоду, пору року, частину доби, небо — з хмарами, дощем, мрякою; про предмети — оповитий темрявою, імлою), ХМУ́РИЙ, ХМА́РНИЙ, ХМУРНИЙ, СПОХМУРНІ́ЛИЙ, ПОХМУРНІ́ЛИЙ, НАХМУ́РЕНИЙ, НАСУ́ПЛЕНИЙ, ПОНУ́РИЙ, ПОХМУ́РНИЙ заст.; ПРИ́ХМАРНИЙ розм. Словник синонімів української мови
- похмурний — ПОХМУ́РНИЙ, а, е, заст. Похмурий. Темна та похмурна Із неба зслизла чорна ніч (Котл., І, 1952, 124); Батько усе ходив по дорогах і вертався сивіший та похмурніший (Вовчок, І, 1955, 242); — Похмурна, похмурна година! — каже сам собі Шрам. Словник української мови в 11 томах
- похмурний — Похму́рний, -а, -е Пасмурный. Над Невою під снігами, при похмурнім сонці, ти поліг єси, мій друже, на чужій сторонці. О. 1861. III. 10. Словник української мови Грінченка