1. Словник синонімів Вусика

підносити

див. нести

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підносити — підносити (431) — згадувати, підкреслювати, наголошувати < польськ. podnosić [MО,V] Словник з творів Івана Франка
  2. підносити — підно́сити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. підносити — (куди) доносити, при-; (страву) подавати, (дулю) давати, показувати; (квіти) дарувати; (руку) ПІДІЙМАТИ, (очі) зводити, (крик) здіймати; (до небес) ІД. ЗВЕЛИЧУВАТИ; {гілля) витягати, виганяти; (темпи) нарощувати, підвищувати, ЗБІЛЬШУВАТИ; (душу) надихати, окриляти, бадьорити; (тему) порушувати. Словник синонімів Караванського
  4. підносити — [п'ідносиетие] -ошу, -сиеш; нак. -ос', -ос'теи Орфоепічний словник української мови
  5. підносити — -ошу, -осиш, недок., піднести, -су, -сеш, док.; мин. ч. підніс, -несла, -несло; перех. 1》 Взявши в руки або навантаживши на себе, переміщати з місця на місце; доставляти, несучи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. підносити — ПІДНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, недок., ПІДНЕСТИ́, су́, се́ш, док.; мин. ч. підні́с, несла́, несло́; кого, що. 1. Взявши в руки або навантаживши на себе, переміщати з місця на місце; доставляти, несучи. Мар'я кинулась у горниці за дзеркалом. – Дивися!... Словник української мови у 20 томах
  7. підносити — дава́ти (задава́ти, підно́сити) / да́ти (зада́ти, підне́сти) пи́нхви кому, заст. 1. Бити, карати кого-небудь. Вони (парубки) усею громадою не раз і самому писарю давали такої пинхви, що насилу прочухавсь (Г. Фразеологічний словник української мови
  8. підносити — БУДУВА́ТИ (будівлі, споруди і т. ін.), СТРО́ЇТИ рідко; ЗВО́ДИТИ, СТА́ВИТИ, СТАНОВИ́ТИ розм., ВИВО́ДИТИ рідше (про те, що будується вгору); ПІДВО́ДИТИ, ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ), ПІДНОСИ́ТИ рідше (перев. із сл. мі́сто, сті́ни і т. ін.). — Док. Словник синонімів української мови
  9. підносити — Підно́сити, -но́шу, -но́сиш; підно́сь, -но́сьмо, -но́сьте; підне́сти́, -несу́, -несе́ш; підні́с, -несла́, -несли́; підні́сши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. підносити — ПІДНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, недок., ПІДНЕСТИ́, су́, се́ш, док.; мин. ч. підні́с, несла́, несло́; перех. 1. Взявши в руки або навантаживши на себе, переміщати з місця на місце; доставляти, несучи. Мар’я кинулась у горниці за дзеркалом. — Дивися!... Словник української мови в 11 томах