піїт

див. письменник

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. піїт — пії́т іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. піїт — -а, ч., книжн., заст. Поет. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. піїт — ПІЇ́Т, а, ч., книжн., заст. Поет. Піїти в одах вихваляли Войну [війну] й царицю (Т. Шевченко); І він, піїт з принишклої Полтави, Замість печалі дарував нам сміх (Л. Дмитерко). Словник української мови у 20 томах
  4. піїт — ПОЕ́Т (автор віршованих творів), СПІВЕ́ЦЬ уроч., РИМА́Ч зневажл., ПОЕ́ТИК зневажл., ПІЇ́Т (ПІЇ́ТА) заст., книжн., ірон., ВЕРСИФІКА́ТОР заст., ірон., БОЯ́Н заст., уроч., ВІРШУВА́ЛЬНИК заст., ВІРШОПИ́СЕЦЬ заст., ВІ́РШНИК заст., ВІРШІВНИ́К заст. Словник синонімів української мови
  5. піїт — ПІЇ́Т, а, ч., книжн., заст. Поет. Піїти в одах вихваляли Войну [війну] й царицю (Шевч., II, 1953, 54); І він, піїт з принишклої Полтави, Замість печалі дарував нам сміх (Дмит., Книга боротьби, 1939, 46). Словник української мови в 11 томах