ринда

Значення в інших словниках

1. ринда — ри́нда 1 іменник чоловічого роду, істота зброєносець ри́нда 2 іменник жіночого роду, істота свиня рідко ри́нда 3 іменник жіночого роду дзвін Орфографічний словник української мови
2. ринда — I -и, ж. 1》 Зброєносець та охоронець московських князів і царів у 14-17 ст. 2》 діал. Свиня. || перен. Про незугарну, недоладну людину. II -и, ж. 1》 заст. Особливий дзвін, що звучить опівдні на суднах парусного флоту. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ринда — РИ́НДА¹, и, ч. Зброєносець та охоронець московських князів і царів XIV–XVII ст. РИ́НДА², и, ж. діал. Свиня. Скунда [сорока] скаче, ринда риє (Сл. Б. Грінченка); // перен. Про незугарну, недоладну людину. Словник української мови у 20 томах
4. ринда — ОХОРО́НЕЦЬ (той, хто охороняє кого-, що-небудь), ОХОРО́ННИК, ХРАНИ́ТЕЛЬ заст.; РИ́НДА іст. (при князях, царях); ЦЕ́РБЕР зневажл. (дуже пильний і злий). Він, як виросте, то якраз і стане на варті гирла й лиману, буде охоронцем птахів і риб (О. Словник синонімів української мови
5. ринда — Ри́нда, -ди і ри́ндя, -ді Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. ринда — РИ́НДА¹, и, ж. 1. Зброєносець та охоронець московських князів і царів XIV-XVII ст. 2. діал. Свиня. Скунда [сорока] скаче, ринда риє (Сл. Гр.); // перен. Про незугарну, недоладну людину. Словник української мови в 11 томах
7. ринда — Ринда, -ди, риндя, -ді ж. Свинья. Скунда скаче, ринда риє. (Заг.: сорока і свиня). Ном. стр. 294. Назад, ринде, завтра пятниця. посл. Іди, ринде, де инде, де тебе не знатимуть і риндою не зватимуть. Ном. Словник української мови Грінченка