собача

Значення в інших словниках

1. собача — собача́ іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
2. собача — -ати, с. 1》 Маля собаки-самиці; цуценя. 2》 перен., зневажл. Про дитину. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. собача — СОБАЧА́, а́ти, с. 1. Маля собаки-самиці; цуценя. Улицею біжить чиєсь собача. Воно метушиться на всі боки, нюхає слід і тихо скиглить (С. Васильченко); Вже Данько з матір'ю наближався до дверей, як раптом .. викотилось йому під ноги кудлате собача (О. Словник української мови у 20 томах
4. собача — ЦУЦЕНЯ́ (маля собаки), ЩЕНЯ́, СОБАЧА́, СОБАЧЕНЯ́, ПЕСЕНЯ́. Цуценя тільки виляло хвостиком, відчуваючи тепло людських рук, і намагалося малиновим язичком лизнути свого нового хазяїна в щоку (А. Словник синонімів української мови
5. собача — Собача́, -ча́ти, -ча́ті, -ча́м; -ча́та, -ча́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. собача — СОБАЧА́, а́ти, с. 1. Маля собаки-самиці; цуценя. Улицею біжить чиєсь собача. Воно метушиться на всі боки, нюхає слід і тихо скиглить (Вас., І, 1959, 341); Вже Данько з матір’ю наближався до дверей, як раптом.. Словник української мови в 11 томах