честь

1) honour

належна честь — due honour

вважати за честь — to esteem (deem) it an honour (a favour)

його честь зачеплено — his honour is at issue (stake)

на честь когось (чогось) — in honour of

треба й честь знати — one must not (ought not to, should not) abuse smb's kindness

це робить йому честь — this does him credit

не маю честі знати його — I have not the honour of knowing him (of his acquaintance)

справа честі — matter of honour

слово честі — word of honour

даю слово честі — my word for it; I give my word of honour; upon my honour (life, word); (розм.) honour bright

відпустити на слово честі — to liberate on parole

вийти із становища з честю — to come off with flying colours

2) в спол.

віддавати честь військ. — to salute; (зброєю) to present arms