1. Словник термінів законодавства України

вклад

Депозит (вклад)

кошти, що надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно з законодавством України, або нерезиденту на строк та під процент. Залучення депозитів може здійснюватися у формі випуску (емісії) ощадних (депозитних) сертифікатів. Правила здійснення депозитних операцій встановлюються: для банківських депозитів — Національним банком України відповідно до законодавства; для депозитів (внесків) до інших фінансових установ — Кабінетом Міністрів України. До Д. (в.) не належать суми завдатку, внесеного як забезпечення договірних зобов'язань однієї сторони договору перед іншою.

"Про оподаткування прибутку підприємств", Стаття 1

Джерело: Словник термінів, уживаних у чинному законодавстві України на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вклад — вклад вносять, а внесок роблять Вклад і внесок збігаються у значенні “щось цінне, внесене в громадську справу, в науку, літературу і т. ін.”, але іноді розрізняються вживаністю й сполучуваністю. Вклад вносять, а внесок роблять. Так і писати треба. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. вклад — вклад іменник чоловічого роду внесок Орфографічний словник української мови
  3. вклад — -у, ч. 1》 Грошова сума, внесена на збереження до ощадної каси або державного банку. || Переведення грошей у менш ліквідну форму для отримання прибутку. Безстроковий вклад — вклад, збереження якого не обмежене заздалегідь встановленим терміном. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вклад — ВКЛАД, у, ч. 1. фін. Грошова сума, внесена фізичною або юридичною особою до фінансової установи для зберігання, накопичення, отримання прибутків і т. ін. Володька хвалився: – Ростем! Знаєте, останніми днями дядьківські пайові вклади так і посипали. Словник української мови у 20 томах
  5. вклад — ВКЛАД, у, ч. 1. Грошова сума, внесена на збереження до ощадної каси або державного банку. Багато колгоспників мають в ощадкасах вклади, які вимірюються тисячами і десятками тисяч карбованців (Рад. Укр., 12.І 1954, 2). 2. перен., рідко. Словник української мови в 11 томах