приручати

прируча́ти

несов. — приручати, сов. — приручити

1) приручать, приручить

2) (возлагать на кого-н. исполнение чего-н., заботу о ком-н., чём-н.) разг. поручать, поручить

Джерело: Українсько-російський словник на Slovnyk.me