розбивати

【未】

1) 打破, 打碎; 口 打坏; 口 砸碎; 粉碎

Його розбив параліч 瘫痪症使他不能动

2) 分开, 划分

3) 粉碎, 战胜, 打败

4) 口 兑换(零钱), 破开(钱)

3) 印 夹铅条(使行距加大)

◇ Розбити глек 口 与…吵嘴

Розбити душу (або серце) 使心碎

Розбити хвили 冲破浪头

Розбити табір 搭起营帐