Ємен

(Єменська Республіка) держава у Азії, на Аравійському півостр., на узбережжі Червоного м., Аденської зат. та Аравійського м. Поверхня височинно-гориста; на узбережжі масиви урвистих гір (вис. до 3760 м), в глибині суходолу пустеля Ер-Руб-ель-Халі; клімат тропічний сухий та вкрай сухий; у горах савани й сухі степи. Араби (100%), мусульмани; значна частина населення мешкає у племінних структурах; гол. м.: Сана, Аден. Одна з найбідніших та найменш розвинутих країн світу; традиційне сільське господарство; вирощування зернових, бавовни, кави, фінікової пальми; кочове розведення худоби; незначний видобуток нафти; ремесла. Фінансова допомога багатших араб. країн. Історія. Утворений 22 V 1990 після проголошення декларації про об'єднання Єменської Араб. Республіки (Пн. Є.) та Народно-демократичної Республіки Є. (Пд. Є.); у минулому ніколи не складав єдиного державного організму; у давнину на теренах Пн. Є. (римляни називали його Аравія Фелікс) існували невел. араб. держави, включені у VII ст. до складу мусульманського халіфату; Пд. Є. оволоділи у 24 до н.е. римляни, а у VI ст. н.е. перси, від VII ст. у складі мусульманського халіфату; з XVI ст. під пануванням Туреччини; від 1919 Пн. Є. став незалежною монархією (столиця Сана), з 1962 — республікою; Пд. Є. від 1839 брит. колонія, з 1967 незалежна республіка (столиця Аден); у 1979 збройний конфлікт між двома державами, 1981 перемир'я; від 1990 сучасний статус. Ємен Ємен. Рис. 2

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Ємен — Є́мен іменник чоловічого роду держава Орфографічний словник української мови