Єрусалим

М. у Центр. Палестині, в Юдеї; зх. частина (Нове Місто) належить Ізраїлеві, сх. частина (Старе Місто) окупована Ізраїлем; 557 тис. мшк., переважно євреї та араби; місце перебування органів влади Ізраїлю; унів.; гол. центр релігійного культу християн, юдеїв та мусульман, мета численних паломництв; у сх. частині міста численні пам'ятки старовини; на території Старого Міста, оточеного мурами з вежами й брамами (XVI ст.), святі місця 3 релігій: юдаїзму (т.зв. Стіна Плачу — рештки зовнішнього муру другого Єрусалимського Храму, спорудженого наприкінці VI ст. до н.е. на місці Храму Соломона; синагоги), ісламу (мечеті: Куббат ас-Сахра, відома як мечеть Умара, VII ст., Ель-Акса, перебудована у VII ст. з візантійської базиліки Непорочної Діви Марії), християнства (біля Дороги Мук Христових: церква св. Анни XII ст., базиліка Ecce Homo X-XII ст., арка Ecce Homo — частина тріумфальної арки II ст., Базиліка Святого Гробу — гол. осередок християнського культу з часів хрестових походів, споруджена на місці храму, збудованого імператором Костянтином Великим 326, ін. церкви й монастирі часів хрестових походів, у т.ч. Вознесіння Непорочної Діви Марії з XII ст., сакральні споруди різних християнських конфесій (переважно 2-ої полов. XIX ст.). Одне з найстаріших міст Ханаану (III тис. до н.е.); з Х ст. до н.е. політичний та релігійний центр (Єрусалимський Храм) стародавньої гебрейської держави; 135 н.е. зруйнований дощенту римлянами, гебрейське населення вигнане; у VII ст. здобутий арабами, став одним зі святих міст ісламу; 1099-1244 у руках хрестоносців (столиця Єрусалимського Кор.), пізніше мамелюцьких султанів Єгипту, турків-османів (з 1517), англійців (з 1917); після арабо-ізраїльської війни 1948-49 поділений між Ізраїлем та Йорданією; після війни 1967 Ізраїль анексував араб. частину Є., 1980 проголосив об'єднаний Є. своєю столицею (не визнано майже усіма державами).