Індія

Федеральна держава в Азії, над Аравійським м. та Бенґальською зат.; складається з 25 штатів і 7 федеральних територій. На пн. Гімалаї, які 3 уступами (Високі Гімалаї, Низькі Гімалаї, Шивалік) спадають до Індостанської низ., густо помережаної річками та зрошувальними каналами, на пд. Індостанський півостр. (50% території) із плато Декан; клімат тропічний мусонний, від вологого на узбережжі до вкрай сухого на пн. зх. (пустеля Тар); мусонні ліси (20% території) скидають листя в сухий період, савани; у горах кліматично-рослинні пасма. Друга після Китаю за кількістю населення країна світу, багатонаціональна і мультирелігійна; у вжитку бл. 800 мов з 4 мовних родин, гол.: гінді (39% населення), бенґальська (8%), телуґу, маратгі, урдук, тамільська, ґуджараті; індуси (83%), мусульмани (11%), християни, сикги, буддисти, джайністи; конфлікти на релігійному тлі між індусами, мусульманами та сикгами; утримується станово-кастовий поділ суспільства; у містах 26% населення; 23 міські агломерації з населенням понад 1 млн. Країна, що розвивається, із значною часткою державного сектора в економіці; основа господарювання — традиційне сільське господарство; вирощування рису, пшениці, проса, гороху, квасолі, бавовни, джуту, цукрової тростини, арахісу, сої, чаю, кави, перцю; І. належить до провідних у світі виробників чаю, арахісу, рису, цукрової тростини, джуту і бавовни; найбільше у світі поголів'я худоби, яка використовується як тяглова сила; вел. поклади мінеральних ресурсів; видобуток кам'яного вугілля, нафти, руд металів (заліза, марганцю, хрому); розвинуті харчова й текстильна промисловість, ремесла; розбудовується гідро- та ядерна енергетика, машинобудування, виробництво транспортних засобів та електроніки; залізничний і автомобільний транспорт; гол. морські порти: Бомбей, Калькутта, Мадрас. Індія Індія. Рис. 2 Індія. Рис. 3

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Індія — І́ндія 1 іменник жіночого роду держава І́ндія 2 іменник жіночого роду назва різних заморських країн у середні віки іст. Орфографічний словник української мови
  2. Індія — І́ндія, -дії, -дією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)