Ісландія

Держава у Пн. Європі, в Атлантичному о. Територія височинно-гориста (до 2119 м — Гваннадальсгнюкур), найбільше вулканічне плато; діючі вулкани (Гекла); сейсмічно активний район; гейзери; клімат помірно холодний, субполярний (на пн.); льодовики (Ватнаййокудль — найбільший у Європі). Ісландці (96%), данці, американці, шведи; переважно протестанти (лютерани). Розвинене рибальство — найбільші в світі улови у перерахуванні на 1 мшк.; харчова, суднобудівна, деревообробна промисловість, виробництво алюмінію; вівчарство, тваринництво; автомобільний транспорт, прибережне судноплавство; гол. морський порт — Рейк'явік, аеропорт — Кеблавік. Історія. Відома ірландським монахам, які у VIII-IX ст. засновували тут монастирі; бл. 870-930 заселена норвежцями, незалежна; правління локальних тинґів та центрального (Альтинґ), 1000 — прийняття християнства; з 1264 під владою Норвегії; з 1380 разом із нею — Данії; бл. 1550 — поширення лютеранства; після 1814 залишилась у складі Данії; у XIX ст. — національне відродження (О. Сіґурдссон); з 1918 — держава у союзі з Данією; з 1944 — республіка; з 1946 — член ООН; з 1949 — НАТО (не має армії, окрім прибережної варти, на базі у Кеблавіку з 1941 — підрозділи США); з 1953 — член Північної Ради; 1958-76 — конфлікти, переважно з Великою Британією стосовно риболовлі біля І. (т.зв. тріскові війни); багатопартійна система, уряд найчастіше коаліційний; 1980-96 — президент В. Фіннбоґадоттір, з 1996 — О.Р. Ґрімссон.