Італія
I
держава в Європі, над Середземним, Ліґурійським, Тірренським, Іонічним та Адріатичним м.; складається з 20 автономних обл.; анклави на території І. — держави Ватикан, Сан-Марино. У межах І. пд. частина Альп з масивом Монблан на кордоні з Францією та Швейцарією, пласке, алювіальне Паданське плоскогір'я, обмежене пасмами Альп з пн., Апеннінський півостр. з ланцюгами Апеннін, довж. 1350 км, що простягаються через увесь півостр. та острови: Сицилія, Сардинія, Ліпарські, Тосканські та ін.; гори й височини займають 77% території країни; часті землетруси, згаслі та діючі вулкани, найактивніші: Стромболі, Етна. Клімат субтропічний середземноморський, літо гаряче й сухе, зима волога й тепла, в Альпах гірський, із помітно вираженою ярусністю; густа мережа рік, особливо на пн. країни; на пд. частина рік влітку пересихає; багато оз. післяльодовикового періоду (в Альпах), тектонічного та вулканічного походження (Апеннінський півостр.) та лагунних (узбережжя); дубові, каштанові, букові ліси, у верхніх ярусах Альп ялинові (22% території); хащі макі. Італійці (94% населення), сардинці; католики (83%); густозаселена пн. частина країни; у містах 67% населення; 10 міських агломерацій понад 1 млн. мшк. Високорозвинена країна із значною часткою державного сектора у банківській справі, промисловості та транспорті; основа економіки — промисловість та послуги; переважають невел., родинні підприємства; вел. промислові об'єднання концернів: Фіат (автомобілі), ЕНІ (енергетика), Оліветті (канцелярське приладдя), Піреллі (ґумові вироби); виробництво автомобілів (переважно у Турині), вагонів, хіміч. та енергетичних пристроїв, електронних приладів; нафтопереробні та металургійні комбінати зосереджені в портах (імпорт нафти та руд металів); відомий виробник взуття, одягу, макаронів, вина та маслинової олії; концентрація промисловості на пн. країни (Ломбардія, П'ємонт, Ліґурія). Інтенсивне сільське господарство у пн. регіонах, екстенсивне на пд. країни; вирощування зернових, винограду, маслин, цитрусових та овочів; тваринництво, свинарство, вівчарство в горах; рибальство, прибережна ловля риби та молюсків. Понад 25 млн. іноземних туристів щороку; гол. туристичні центри: історичні м. (Рим, Венеція, Флоренція, Неаполь із Помпеєю та Ассизі), морські пляжі (Іт. Рив'єра), національні парки, гірські курорти. Густа шосейно-залізнична мережа, особливо на пн. країни, пов'язана з європ. системою трансальпійськими тунелями (Монблан, Мон-Сені, Сімплон); гол. морські порти: Ґенуя, Трієст, Венеція. 
II
в античну добу назва пд. частини Апеннінського півостр., поступово поширена на пн. території.