Болгарія

Держава в Європі, на Балканському півостр., омивається Чорним м. гори і вис. займають бл. 60% території Б.; в центр. частині Стара Планина, на пд. — Родопи, розділені Верхньо-Фракійською (Марицькою) низ.; на пн. — Дунайська рівнина та Добруджа, що плавно переходять у низовини над Дунаєм; клімат помірний, теплий, на пд. середземноморський; дубові та букові ліси (35% території), степи. Болгари (85% населення), турки, цигани; православні (88%), мусульмани; у м. 67% населення, гол. м.: Софія, Пловдів, Варна. Господарство на перехідному етапі від централізовано-планового до ринкового; видобуток бурого вугілля, руд цинку, свинцю та міді; металургія, машинобудівна (іригаційне обладнання), хіміч. та харчова промисловість; вирощування зернових, соняшника, овочів, винограду; іноземний туризм (узбережжя Чорного м. з численними курортами та пляжами). Історія. У VII ст. слов'янські землі заселили протоболгари, які з часом слов'янізувалися; 681 утворилося Перше Болгарське царство; 866 — прийняття християнства; 1018 — підкорення Візантією; 1187 — здобуття незалежності (Друге Болгарське царство); 1393-96 — Б. підкорили турки; після поразки Османської імперії у рос.-турец. війні 1877-78 звільнилася від турец. гніту; 1879 — виникнення Болгарського князівства (у васальній залежності від Туреччини); 1885 — приєднання Сх. Румелії; з 1908 — незалежне царство; у I та II Світових війнах — на боці Німеччини; 1944 завойована Червоною Армією; з 1947 — під владою комуністичної партії; з 60-х — правління уряду комуністичного лідера Т. Живкова; XII 1989 — утворення опозиційного блоку (Союз демократичних сил, СДС); 1991 — демократична конституція; 1992 — перемога у виборах до парламенту СДС, 1994 — посткомуністичної соціалістичної партії; спроби реставрації одержавленої економіки та зловживання у господарській сфері спричинили різке погіршення економічного становища, 1997 посткомуністичний парламент змушений був піти у відставку, перемогу здобули Об'єднані Демократичні Сили.