Венеція
I
обл. та історичний край Італії, над Адріатичним м.; 18,4 тис. км2, 4,4 млн. мшк.; адміністративний центр В., ін. м.: Верона, Падуя; на пн. Сх. Альпи, на пд. Паданська рівнина; туризм; пам'ятки старовини, центри відпочинку, осередки зимових видів спорту (Кортіна д'Ампеццо) в горах; інтенсивне вирощування зернових, цукрових буряків, тваринництво; різні галузі промисловості в адміністративному центрі.
II
м. у Пн. Італії, над Адріатичним м., адміністративний центр обл. В.; 306 тис. мшк.; складається з 2 частин, сполучених дамбою: давнішої, розташованої у Венеціанській зат. на 118 островах, поділених каналами, та новішої — на суші; над каналами бл. 400 мостів; м. нищать морські припливи; вел. туристичний центр (відомий карнавал, міжнародний кінофестиваль, курорт); промисловий (нафтопереробка, металургія, виробництво скла) та науковий (вузи) центр; вел. торговельний порт; музеї та галереї; знаменита базиліка Сан-Марко з візантійськими мозаїками (IX-XI, XIII-XVIII ст.), Палац дожів (XIV-XVI ст.), численні ґотичні, ренесансні та барочні храми, у т.ч. Санта-Марія делла Салюте (XVII ст.), Лібрерія Веккья (XVI ст.), палаци (XIII-XVII ст.), у т.ч. Ка д'Оро. Заснована у V ст., з кінця VII ст. — республіка; з X-XI ст. — наймогутніша морська держава регіону (територіальні приєднання: Далмація, грец. острови, Пелопоннес, Кіпр, Пн.-Сх. Італія), разом зі Ґенуєю один із гол. центрів торгівлі зі Сходом; осередок мистецтв; злет могутності у XV ст., потім поступовий занепад, втрата грец. територій на користь Туреччини; 1797-1805 та 1815-66 — під пануванням Австрії, 1805-14 — в Кор. Італія; 1866 приєднана до Італії. 