Відень

Столиця Австрії, у Віденській долині, над Дунаєм; окрема федеральна земля; 415 км2, 1,6 млн. мшк.; гол. промисловий (машинобудування, автомобільна, приладобудівна, поліграфічна), фінансовий, торговельний (міжнародні ярмарки) центр країни; європ. штаб-квартира ООН та ОПЕК; численні вузи (унів., музична академія, академія красних мистецтв), музеї, славетні Опера та філармонія, туристичний осередок міжнародної слави; численні церкви, у т.ч. св. Рупрехта (XI, XVIII ст.), кафедральний собор св. Стефана (XII, XIV-XVI ст.), св. Карла Боромея (1716-37); палаци, в тому числі Гофбурґ (XIII-XIX ст.), архієпископський (1632), Шонбрунн (1696-1701), Нижній Бельведер — Зимова Резиденція (XVIII ст.), парламент (1873-83), ратуша (1872-83), Бурґтеатр (1874-88), унів. (1873-84); на місці колишніх фортечних укріплень у XIX ст. створено резиденційну артерію — славетний Рінґ. Кельтське городище, рим. фортеця Віндобона; столиця і резиденція Габзбурзької монархії; з 2-ї полов. XVIII ст. один з гол. центрів мистецтва, культури; музичне серце Європи; 1814-15 Віденський конгрес; від 1918 столиця, від 1921 федеральна земля Австр. Республіки. 1775 у В. засновано укр. Барбареум, тут функціонувала численна укр. громада, 1868 створено перше укр. студентське товариство Січ; у роки I та II Світових воєн у В. знайшли притулок десятки тисяч біженців з України; з 1784 укр. громада гуртується навколо греко-католицької церкви св. Варвари.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Відень — Ві́день іменник чоловічого роду столиця Австрії Орфографічний словник української мови
  2. Відень — Відень вул. одна із львівських тюрем початку XX ст.||Америка ◊ Відень вели́кий вул. приміщення тюрми ◊ Відень мали́й вул. камера попереднього ув'язнення Лексикон львівський: поважно і на жарт
  3. Відень — Ві́день, Ві́дня, -дневі, у -дні (м. Wien) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)