Данило Романович

бл. 1201-64, кн. волинський, з 1238 галицький, син Романа Мстиславича, батько кн. Лева; після смерті батька 1205 через заворушення галицьких бояр був змушений перебувати спершу при угорському дворі, згодом у невеликих волинських володіннях; об'єднав Волинь; 1238 оволодів Галичем, 1239 Києвом (тимчасово); 1238 війська Д. розбили під Дорогичином нім. рицарів, 1245 під Ярославом угорсько-пол. військо, що намагалося захопити Галич; для боротьби з монголами прагнув створити коаліцію за участю угорського короля, папи римського та ін., у зв'язку з цим погодився на церковну унію; 1253 прийняв від папи королівську корону, але це не принесло сподіваної допомоги, і Д. порвав з папою; 1254 відбив напад монголів на Пониззя і Волинь, 1259 під натиском військ Бурундая змушений був підкоритися Золотій Орді, але залежність його від Орди була меншою, ніж пн.-сх. руських князів; провадив активну зх. політику.