Деісіс

(грец. моління)

1. ікона з 3-ма головними ликами: посередині Спас-Пантократор і престоячі, праворуч Богоматір, ліворуч Іоанн Предтеча. Різновиди Д.: главний (зображалися лише голови), поясний чи до колін та на повен зріст. Спаситель писався переважно з благословляючою правицею та Євангелією в лівій руці, в архієрейських ризах, деколи — у шатах, в яких його було покладено до гробу, із знаками ран; інколи натомість — Софія Премудрість Божа, тобто вогненний ангел на троні. Богородиця і Предтеча переважно зображалися в молитовних позах або з сувоями (молитвами) в руках, часом з крилами. Д. розташовували у 2 ярусі іконостасу над царськими вратами, над входом у церкву, на предметах облачення (митрах), вінчальних вінцях (чоловічих). В укр. малярстві трапляється композиція Д., коли півпостаті Богородиці й Предтечі зображаються обабіч голови Спаса, а на полях ікони представлені 12 апостолів. Д. з предстоячими Богоматір'ю та Іоанном — благальниками за людство — становить необхідну складову ікони Страшного Суду; 2. цілий ряд іконостасу або передвівтарної огорожі, в якому розміщено ікону Д., де серед престоячих можуть зображатися і святі воїни; 3. інколи так називають цілий багатоярусний іконостас.