Дрогобич

М. у Львівській обл., райцентр, у передгір'ях Укр. Карпат в долині р. Тисьмениці (басейн Дністра); 79 тис. мшк.; нафтопереробні, нафтохіміч., машинобудівні й металообробні (автомобільні крани), деревообробні підприємства, легка й харчова промисловість; залізнично-шосейний вузол; науковий і культурний центр (педагогічний унів., театр); лат. собор св. Бартоломея (1392-1541), Вознесенський собор XV ст. (вітражі за малюнками Я. Матейка, С. Висп'янського, Ю. Мегоффера) із дзвіницею 1551, ренесансна церква св. Юра (XVI-XVII ст., видатна пам'ятка народної архітектури, перевезена 1657 із с. Надієво і складена у Д., з іконостасом та розписами XVII ст.), церква Воздвиження Чесного Хреста (XVI, XVII ст., іконопис XV-XVIII ст.). Відомий з часів Київської Русі (XI-XII ст.), перша згадка 1372; поділяв історію Галичини; у XIV ст. найбільший центр солеваріння у Прикарпатті; у середині XIX ст. у околицях почалися розробки озокериту, пізніше нафти і газу, 1900-10 виникли вел. нафтопереробні підприємства, швидка пролетаризація; 1918 у Д. діяла повітова рада ЗУНР; 1939-59 обл. центр.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Дрогобич — Дрого́бич іменник чоловічого роду місто в Україні Орфографічний словник української мови