1. Універсальний словник-енциклопедія

Едем

I

(Adam)

Роберт, 1728-92, брат Джеймса, найвидатніший брит. архітектор кінця XVIII ст., шотландського роду; створив разом із братами Джеймсом та Вільямом різновид класицизму, зв. стилем Е. (або Адельфі); проектував житлові будинки у Лондоні, сільські садиби та громадські будівлі (Единбурзький унів.); теоретичні праці.

II

(Adam)

Джеймс, 1732-94, брат Роберта Е., англ. архітектор; представник класицизму; співпрацював із братом; самостійна робота — забудова Портленд Плейс у Лондоні.

III

див. рай

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Едем — Еде́м іменник чоловічого роду місце блаженного існування Адама та Єви; рай Орфографічний словник української мови
  2. едем — Рай, Царство Небесне, Небо, Небеса; П. земний рай, живодайний край. Словник синонімів Караванського
  3. Едем — Назва міфічної країни, де, за біблійним переказом, знаходився рай – місце перебування "перших людей" Адама і Єви до їх вигнання звідти (Буття, 3). Вживається як синонім до слів "рай", "райське життя". Словник крилатих висловів
  4. едем — -у, ч., книжн. 1》 За біблійною легендою – місце блаженного існування Адама та Єви; рай. 2》 перен. Місце, що відзначається винятковою красою та багатством природи; благодатний край. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. едем — Рай Словник чужослів Павло Штепа
  6. Едем — (< д.євр. edēn — насолода), -у, ч. 1. За Біблією, земний рай, місцеперебування людини до гріхопадіння. 2. перен. Благодатний куточок землі. Старі гріхи епоха душить і людство душиться, в Едем даремне прагнучи... (ЗД:80). Словник поетичної мови Василя Стуса
  7. едем — еде́м (давньоєвр. – рай) 1. За біблійною легендою, земний рай, місцеперебування людини до гріхопадіння. 2. Переносно – благодатний куточок Землі. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. Едем — РАЙ (у багатьох релігіях — місце, де блаженствують праведники після смерті), ЕДЕ́М книжн. Пани ж неситії, пузаті, На рай твій, Господи, плюють І нам дивитись не дають (Т. Словник синонімів української мови
  9. едем — Еде́м, -му, -мові, в -мі; еде́ми, -мів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. едем — ЕДЕ́М, у, ч., книжн. 1. За біблійною легендою — місце блаженного існування Адама та Єви; рай. [Д. Жуан:] При світлі волі всі краї хороші, всі води гідні відбивати небо, усі гаї подібні до Едему! (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах