Еритрея

Держава у Сх. Африці, на узбережжі Червоного м. Більша частина на Абіссінському нагір'ї, вздовж узбережжя пасмо низовин із заглибиною оз. Асале (116 м н.р.м.); клімат тропічний континентальний, сухий; саванна рослинність, на узбережжі пустелі й напівпустелі. 1/2 населення християни, 1/2 мусульмани; державна мова з ефіосемітської групи; міське населення 20%. Слабо розвинута країна, понищена громадянською війною; частий голод (багаторічні посухи); вирощування: зернових (просо, сорґо, ячмінь, кукурудза), арахісу, бавовни, кави; кочовий випас кіз та верблюдів; порти Массауа і Ассаб. Історія. У середньовіччі цивілізаційні та політичні впливи араб. світу; у XVIII-XIX ст. турец., єгипетська та ефіопська колонізація; від 1890 італ. колонія (1936-41 у складі Іт. Сх. Африки); 1941-52 під брит. правлінням; 1952 приєднана до Ефіопії (до 1962 як автономна провінція); після ліквідації автономії наростання сепаратистського руху, підтримуваного араб. державами, від 70-х партизанська війна; від 1993 незалежна республіка.