Запорозька Січ

У XVI-XVIII ст. козацьке місто-фортеця за Дніпровими порогами, військовий і адміністративний центр запорозьких козаків, у ширшому значенні — політична і військова організація (Військо Запорозьке низове), центром якої була З. С.; заснування З. С. пов'язують з діяльністю Д. Вишневецького (Байди), який 1552 або 1554-55 збудував замок на острові Мала Хортиця на Дніпрі; можливо, існувала вже у 30-х XVI ст.; упродовж свого існування перебувала в різних місцях (Томаківська, Базавлуцька, Микитинська, Чортомлицька, Кам'янська, Олешківська, Нова Січі); найвищий орган влади — військова козацька рада, яка обирала кошового отамана і старшину; під контролем З. С. перебувала значна територія (з 30-х XVIII ст. під назвою Вольності Війська Запорозького); формально З. С. визнавала зверхність пол. короля, згодом московського царя (з 1654), кримського хана і турец. султана (1711-34), фактично здебільшого провадила незалежну політику; вела боротьбу з татарами і турками, була базою козацьких повстань XVI-XVII ст.; з часів Хмельниччини (1648-57) займала автономне становище в Козацькій державі (до 1709); ліквідована 1775 за наказом Катерини II.