Зевс

У грец. міфології гол. божество грец. пантеону; бог всяких атмосферних явищ; батько богів і людей; опікун сім'ї й держави; поручитель присяг і договорів; син Кроноса і Реї, брат Посейдона, Гадеса, Гестії, Деметри і Гери (водночас була його дружиною); вдавшись до їхньої допомоги, переміг батька, титанів і гігантів, після чого поділив з братами владу над світом, закріпивши за собою верховну владу; місцем перебування обрав г. Олімп; атрибутом З. була блискавка; незліченне потомство серед богів (Афіна, Аполлон, Артеміда, Діоніс, Геракл та ін.) й серед людей; в рим. міфології — Юпітер.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Зевс — Зевс 1 іменник чоловічого роду, істота давньогрецький бог Орфографічний словник української мови
  2. Зевс — Батько богів, див. Юпітер Словник чужослів Павло Штепа
  3. зевс — -а, ч. У давньогрецькій міфології – верховний бог, володар богів і людей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. Зевс — (грец. Ζευς) у давньогрецькій міфології верховний бог, володар богів і людей. Римляни ототожнювали З. з Юпітером. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. Зевс — Зевс, Зе́вса, -всові або Зеве́с, -ве́са, -ве́сові (гр. міт.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)