Калінінград

Обл. центр у європ. частині Росії, на узбережжі Балтійського м.; 415 тис. мшк.; база торговельного і риболовного флоту; машинобудівна, корабельна, целюлозно-паперова, рибна промисловість; 3 вузи; музей; замок (XIII, XIV, XIX ст.), кафедральний собор (XIV, XVI ст.), храми XVI-XVII ст. Заснований 1255 хрестоносцями; міські права від 1286, від 1457 садиба ґросмейстерів ордену, від 1525 прусських кн.; 1544-1945 унів. (його випускником, професор і ректором був І. Кант); від 1945 у складі Росії.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Калінінград — Калінінгра́д іменник чоловічого роду місто в Росії Орфографічний словник української мови