Києво-Печерська лавра

Чоловічий монастир, заснований св. Антонієм Печерським бл. 1051 у с. Берестове, біля Києва; перший відомий ігумен преподобний Варлаам (1061), після нього св. Феодосій Печерський; XI-XIII ст. найбільший церковний осередок Київської держави; давньоукр. книгописання (Повість временних літ, Києво-Печерський Патерик, твори житійної та повчальної літератури), шпиталь для убогих та калік, мозаїчна та ювелірна справи; зазнавала руйнувань: 1096 половецькі орди, 1169 владимиро-суздальський кн. Андрій Боголюбський; 1203 кн. Рюрик Ростиславич та чернігівські кн.; 1240 хан Батий; 1598 офіційний статус лаври (об'єднувала 6 монастирів) та права ставропігії від Константинопольського патріарха; 1615 засновано друкарню (XVII ст. опубліковано 117 видань); 1631 митрополит П. Могила відкрив школу, яка разом із школою Київського братства дала початок Києво-Могилянській академії; 1688 потвердження права ставропігії; 1720 царський уряд заборонив друкувати книжки укр. мовою; 1786 лаврські маєтки секуляризовані; 1921-22 більшість коштовностей та мистецьких цінностей конфісковані рад. владою; ансамбль включає Успенський собор, Вел. лаврську дзвіницю (вис. 96,5 м), Троїцьку Надбрамну церкву, понад 80 ін. пам'яток, у т.ч. Ближні та Дальні Печери, де спочивають святі мощі подвижників Православної Церкви; у 2-ій полов. 1980-х частина території та будівель передані Православній Церкві, решта — музеї; нині резиденція глави Укр. Православної Церкви. I