Коломия

М. у Івано-Франківській обл., райцентр, на р. Прут (притока Дунаю), до якої у межах К. впадають р. Пістинька, Коломийка та ін.; 65 тис. мшк.; один з центрів гуцульського народного мистецтва — різьблення по дереву, художня обробка металу, ткацтво, килимарство, вишивка; Музей народного мистецтва Гуцульщини; Благовіщенська церква (1587) та дзвіниця (XVIII ст.). Парк — пам'ятка садово-паркового мистецтва (засн. 1892). Вперше згадується в Іпатіївсьому літописі 1240.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Коломия — Коломи́я іменник жіночого роду місто в Україні Орфографічний словник української мови
  2. Коломия — Коломи́я: ◊ а́нґлік з Коломиї → анґлік Лексикон львівський: поважно і на жарт
  3. Коломия — див. яма Словник синонімів Вусика
  4. Коломия — Коломи́я, -ми́ї, -ми́єю (м.); коломи́йський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. Коломия — Коломи́я, ми́ї ж. 1) Глубокій выбой, наполненный водой. 2) Городъ Коломыя. Словник української мови Грінченка