Конґо

I

(Заїр, у верхній течії Луалаба) р. в Конґо, довж. 4320 км (друга після Нілу); басейн 3691 тис. км²; випливає в горах Мітумба, впадає естуарієм до Атлантичного о.: гол. притоки: Убанґі (права), Казаї (ліва); найбільша водоносність після Амазонки; пороги і водоспади (Лівінґстона); судноплавна на окремих ділянках; у нижній течії гідровузол Інґа; гол. м. Кіншаса.

II

простора западина в Африці, в басейні р. К., переважно на території Демократичної Республіки К.; бл. 3 млн. км²; густа мережа рік, залишкові озера; екваторіальні ліси та волога савана; багата фауна; видобування алмазів (на пд.); експлуатація лісів.

III

(Kongo, Демократична Республіка Конґо, до VII 1997 Заїр) держава в Африці, в басейні р. К. Район западини К. з оточуючими вис. (Лунда); на сх. Вел. Зх. грабен з оз. Танґаньїка і вулканічними масивами (Рувензорі, Вірунґа); клімат екваторіальний і екваторіально-вологий, на крайньому пд. — сухий; екваторіальні ліси (74% території), савани. Народи банту, азанде, нілотські; релігії переважно католицька і афрохристиянські; найбільші м.: Лубумбаші, Мбужі-Маї, Кананґа, Кісанґані. Землеробство (зернові, маніок, кава, олійна пальма, какао-боби) і гірничодобувна галузь (світовий центр видобутку мідних, кобальтових руд та алмазів), потужні ресурси водної енергії (гідроелектростанція Інґа на р. К.); заводи (переважно мідноливарні), харчова, текстильна промисловість; осн. економічний реґіон — Шаба; судноплавство; гол. морський порт — Матаді. Історія. У XV-XVIII ст. на пд. зх. домінування держави К.; від XVI-XVII ст. на пд. держави Куба, Луба і Лунда; від 1885 Вільна Держава К. (володіння короля Бельгії); 1908-60 колонія Бельгійське К.; від 1960 незалежна республіка (спершу під назвою К. Леопольдвілль); 1960-65 громадянська війна; 1960 відокремлення найбагатшої провінції — Катанґа (район Шаба) та Касаї, путч ген. С.С. Мобуту, вбивство першого прем'єра П. Лумумби (1961); 1962-63 повернення з допомогою військ ООН контролю над Касаї і Катанґою; 1965 державний переворот, Мобуту президент і голова уряду, зміцнення центр. влади, президентської системи, однопартійні уряди; 1971 програма т.зв. автентичності; запровадження назви Заїр, африканізація термінології, обмеження ролі монополій, часткова націоналізація промисловості; у 80-х погіршення економічної ситуації та зріст внутрішньої напруги; від 1990 багатопартійна система; 1993 порозуміння опозиції з президентом; розпуск парламенту і уряду, обмеження прав президента; 1997 опозиція опанувала більшість території країни, Мобуту пішов у відставку й емігрував, країні повернено попередню назву.

IV

(Congo, Республіка Конґо) держава в Екваторіальній Африці біля Атлантичного о. Територія височинна в басейні р. К.; слаборозвинута аграрна країна (плантації маслинової пальми, цукрової тростини, тютюну), розвивається гірничодобувна галузь (нафта, калійні солі); експлуатація лісів (60% території); харчова, деревообробна промисловість; транзит товарів до Центральноафр. Республіки і Чаду; гол. порт Пуент-Нуар. Історія. У XV-XVIII ст. кілька племінних державок; від XV ст. португ. проникнення, від XVII ст. — франц.; від 1891 колонія Фр. Конґо (від 1903 під назвою Центр. Конґо), 1910-58 частина Фр. Екваторіальної Африки; від 1946 заморські території, від 1958 автономна республіка у Фр. Співдружності, від 1960 незалежна (початково під назвою К. Браззавіль); військові державні перевороти 1963 і 1968; від 1979 монопартійна система, співпраця з країнами колишнього рад. блоку і зв'язки з Францією; від 1990 демократизація держави.

V

давня держава народу конґо, що утворилася в XIV ст. у нижній течії р. К.; від португальців, які прибули сюди 1482, правитель К. прийняв християнство; спершу дипломатичні відносини й торгівля з Португалією (озброєння армії К. вогнепальною зброєю, експорт рабів); з XVII ст. війни з португальцями, у XVIII ст. поступовий занепад і розпад на ворогуючі королівства; 1883 приєднання території К. до португ. колонії Анґоли.