Копенгаґен

Столиця та найбільше м. Данії, на острові Зеландія, над прот. Ересунд; 1,3 млн. мшк. (міська агломерація); гол. економічний (судно- і машинобудування, електротехнічна промисловість; вел. торговельний порт, численні поромні сполучення, фінансові установи, аеропорти), науковий (унів., академія та ін. вузи), культурний і туристичний центр країни; музеї; численні храми XVI-XX ст., у т.ч. сучасний храм Ґрундтвіґа, палаци XVII-XIX ст., серед них Харлоттенбурґ, Амаліенборґ; ренесансна біржа (XVII ст.), громадські споруди (XIX i XX ст.). Розвинувся навколо замку у 1167; з 1443 — резиденція королів та столиця Данії; 1660 — дансько-шведський мир: Данія отримала Борнгольм, втрачений 1658; 1807 розбомблений брит. флотом.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Копенгаґен — Копенга́ґен, -ну, -нові, в -ні (м. Copenhagen); копенга́ґенський Правописний словник Голоскевича (1929 р.)