Краків

М. у Польщі, на р. Віслі; 744 тис. мшк.; найбільший промисловий, культурний і науковий центр Пд. Польщі; металургійний комбінат імені Т. Сендзимира, приладобудівна, фармацевтична, ґумова, харчова промисловість; транспортний вузол, аеропорт (Баліце); найстаріший у Польщі вуз — Яґеллонський унів. та багато ін. вузів, наукових інститутів, Яґеллонська бібліотека, астрономічна обсерваторія; театри, зокрема, Старий; музеї; туризм; найцінніший у Польщі архітектурний комплекс пам'яток; Вавель: кафедральний собор (теперішній — з XIV, XVII, XVIII ст.) з усипальницею св. Леонарда (XII ст.) та пол. королів, каплицею Сиґізмунда (XVI ст.), королівський замок (XIII-XIV, XVI ст.), альтанка св. Діви-Марії (X/XI ст.); Старе місто: храми, зокрема, романський св. Анджея (XI ст.), ґотичний — Маріацький (XIV-XV ст.) з відомим вівтарем Успіння Пресвятої Богородиці Віта Ствоша, францисканський (XIII, XV ст.); з поліхромією та вітражами (проект С. Виспянського), домініканський (XIII-XV ст.), св. Петра і Павла з епохи бароко (XVI/XVII ст.), Сукенниці (XIV, XVI ст.), житлові будинки, палаци, залишки міського муру (XIII-XV ст.) з барбаканом і Флоріанською брамою; стародавня забудова Казимира, зокрема, синагога (XVI ст.), Страдома, Звєжинця та ін. районів К. Б. VIII-IX ст. городище на Вавелі — політичний центр віслян; з 1000 — резиденція єпископа; місто з 1257; XI ст.-1596 столиця Пол. держави; з XIV ст. центр наукового та культурного життя; 1364 — заснування Краківської академії; 1794 — місце початку повстання Т. Костюшка; 1815-46 — столиця Краківської республіки; 1846 — центр краківської революції; у період нім. окупації 1939-45 — штаб-квартира ГГ, зокрема, в'язниця Монтелюпіх, гітлерівські табори, 1941-43 — гето (68 тис. осіб); центр підпільної боротьби; 19 I 1945 К. без знищень визволений рад. військами; 3 V 1946 — масові патріотичні демонстрації; після 1948 — будівництво Нової Гути.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Краків — Кра́ків іменник чоловічого роду місто в Польщі Орфографічний словник української мови
  2. Краків — І в Кракові злидні однакові. І там люди бідують. Краків велике місто в західній Галичині. Поляки мали тут колись свою столицю. Замітне, що українці-лемки говорять на корч “кряк,” а поляки “кшак”. Краків назва може пішла від “кряка. Приповідки або українсько-народня філософія
  3. Краків — Кра́ків, -кова, -кову, -ковом (м.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)