Куба

I

африк. держава в межиріччі Касаї та Санкуру (теп. ДРК); утворилася наприкінці XVI ст. як федерація майже незалежних невел. держав; розквіт у XVII ст. (зокрема, оригінальна художня творчість); ослаблена, наприкінці XIX ст. підкорилася бельгійцям, згодом у Бельгійському Конґо.

II

держава у Вест-Індії, на острові К., у складі Вел. Антильських островів. Низинний острів, на сх. г. Сьєрра-Маестра вис. до 1974 (Туркіно); карстові явища; клімат вологий тропічний, циклони; ліси, савани, мангрові хащі. Населення іспан. походження (70%), мулати, чорношкірі, китайці; католики, протестанти, послідовники синкретичних релігій, атеїсти. У економіці переважає державний сектор; вел. закордонний борг; сільське господарство: цукрова тростина (3,6% світового виробництва), олійна пальма, банани, кава, зернові, фруктові дерева, тютюн; тваринництво, вівчарство; рибальство; видобуток руд нікелю (5% світового видобутку), нафти, руди заліза, міді, марганцю, хрому; цукроварна, тютюнова, хіміч., машинобудівна, корабельна, паперова промисловість; обслуговування туристів (понад 400 тис. щороку); транспорт переважно автомобільний; гол. центри та морські порти: Гавана, Сантьяґо-де-Куба, Ґуантанамо. Історія. Острів заселений індіанцями (сибонеї, тайни, кариби), 1492 відкритий Х. Колумбом; від XVI ст. іспан. колонія; 1868-98 війна за незалежність; після ісп.-амер. війни 1898 до 1902 окупований США, від 1902 Республіка К. під протекторатом (до 1934) США, пізніше формально незалежна держава, але й надалі політично та економічно залежна від США; 1933-44 і 1952-58 диктатура Ф. Батісти, повалена внаслідок кубинської революції 1958-59; правління Ф. Кастро-Руса (від 1976 диктаторське); 1961 невдала спроба повалення (інтервенція у зат. Свиней); від 1960 америк. торговельне ембарго; 1962 — кубинська криза — амер.-рад. конфлікт, викликаний рад. експансією на К.; 1962 виключена з ОАД, 1972 прийнята до РЕВ (член до 1991); численна еміграція; здійснення утопічних економічних проектів за умов тоталітарної системи спричинило економічний хаос, поглиблений надмірною розбудовою збройних сил (підтримка партизанських рухів у Америці, Азії та Африці), у 90-х — падінням комунізму в Європі та обмеженням рос. допомоги.