Литва

Держава у Сх. Європі, над Балтійським м. Рельєф переважно низовинний, на зх. горбистий, Жямайтська вис., на сх. Балтійське пасмо, відроги Ошмянської височини (вис. до 292 м); найбільша р. Нямунас; багато озер; мішані ліси (переважають хвойні породи). Литовці 80%, росіяни 9%, поляки 7% та ін.; більшість віруючих католики; природний приріст населення дуже низький (0,8%); міське населення 68%; найбільші м.: Вільнюс (столиця), Клайпеда, Каунас. Триває економічна реформа; паливо і сировина імпортуються; Іґналінська АЕС виробляє 80% електроенергії; промисловість: машинобудування і металообробка (виробництво верстатів, точних приладів), суднобудування, електротехнічна, хіміч., легка (трикотажна, лляна), харчова; художні промисли (вироби з бурштину, кераміка); тваринництво (скотарство, свинарство); сільськогосподарські культури: збіжжя, кормові, льон, цукрові буряки, картопля; гол. порт — Клайпеда; нафтовий термінал; газопровід з Дашави (Україна); курорти: Друскінінкай, Паланґа. Історія. Заселена литовськими племенами з індоєвроп. групи балтів; з IX ст. дрібні феодальні держави, які у XIII ст. об'єднав Мендовґ; у XIII-XIV ст., переважно за часів володарювання кн. Ґедиміна та Ольґерда, до Л. приєднані руські землі; поступово зростає загроза з боку хрестоносців (численні набіги, спроби завоювання). Небезпека з боку хрестоносців була основною причиною Кревської унії 1385 з Польщою під берлом литовського князя Владислава II Яґайла, який став королем Польщі; християнізація Литви; у XV-XVI ст. союз Вел. князівства Литовського й Польщі кілька разів відновлено як персональну унію; на підставі Люблінської унії 1569 утворено Річ Посполиту Двох Народів; з XV ст. вплив пол. культури, уніфікація суспільної і адміністративної структури, наплив переселенців, полонізація шляхти. Внасл. поділу Польщі 1795 етнічна Литва включена до Росії; 1831 та 1863-64 партизанська війна під час листопадового та січневого Пол. визвольного повстання; після їх поразки насильна русифікація; з 2-ої полов. XIX ст. литовське національне відродження; початок конфліктів з поляками на національному ґрунті. Під час I Світової війни з 1915 нім. окупація; 1917 створення Національної Литовської Ради, 16 II 1918 проголошення незалежності; 1919 оборона країни (з нім. допомогою) від Червоної армії та утворення суверенної Литовської Республіки. Після операції генерала Желіґовського 1920 до Польщі у 1922 приєднана т.зв. Центр. Литва (Вільнюс з околицями); Л. не визнала цих кроків; напружені стосунки з Польщею (дипломатичні відносини налагоджені у 1938). 1920-26 парламентська демократія, 1926-40 авторитарне правління А. Сметони. 1939 за нім.-рад. угодами (пакт Молотова-Ріббентропа) включена у VIII до нім., а у IX до рад. сфери впливу; X 1939 (на підставі угоди з СРСР) приєднання Вільнюса та околиць, рад. бази в Литві; у VI 1940 окупована Червоною армією, у VIII 1940 включена до СРСР (Литовська РСР); 1941-44 нім. окупація. Після 1945 т.зв. репатріація частини пол. населення; Л. стає рад.: депортація населення углиб територій СРСР, боротьба з католицизмом, колективізація. З 1988 націоналістичні виступи, виникнення Саюдісу; 11 III 1990 декларація про відновлення Литовської Республіки (не визнана СРСР), голова держави В. Ландсберґіс; VIII-IX 1991 міжнародне визнання Литви (також з боку СРСР); 1992-96 правління Литовської демократичної партії праці (посткомуністичної), а з 1996 — правих (прем'єр Г. Ваґноріс); 1993-98 президент А. Бразаускас, з 1998 В. Адамкус.