Ломбардія

Обл. у Пн. Італії; 23,9 тис. км², 8,9 млн. мшк.; адміністративний центр Мілан; ін. гол. м.: Бреш'я, Берґамо, Комо, Кремона; на пн. Альпи (Берґамські, Ретійські — вис. до 4049 м) з численними оз. післяльодовикового періоду (Маджоре, Комо, Ґарда), на пд. Паданська рівнина; найбагатший, найкраще розвинений регіон Італії; гідро- та атомна енергетика, металургія, нафтопереробна промисловість, виробництво засобів транспорту; інтенсивне вирощування зернових, тваринництво; розгалужена комунікативна мережа; численні курорти, осередки зимових та водних видів спорту в горах. У 568-774 — Кор. ланґобардів (звідси й сучасна назва Л.); у XI-XII ст. — розвиток міст, виникнення незалежних міських комун; з 1395 — Герцоґство Міланське, з XVI ст. — під владою Іспанії, 1714-1859 — Австрії (Кор. Ломбардії та Ломбардсько-Венеціанське, з перервою 1797-1814); 1860 приєднана до Італії.