Марокко

Держава у Пн. Африці, на узбережжі Атлантичного о. і Середземного м.; у пн.-зх. частині Марокканська Месета, із сх. і пд. оточена пасмами Вис. Атласу (Джабаль-Тубкаль, 4165 м) і Сер. Атласу (3340 м); на пд. сх. пустеля Сахара; клімат субтропічний; на узбережжях морський, у глибині суходолу сухий; у г. частково збереглися ліси (кедри, корковий дуб, залізне дерево). Араби (70%), бербери (28%); державна релігія іслам; міське населення 50%; гол. м.: Рабат (столиця), Касабланка, Марракеш, Фес, Мекнес, Танжер. Аграрна країна з розвинутою промисловістю; рілля 22%, луки й пасовиська 47%; вирощування зернових (пшениця, ячмінь, кукурудза), цитрусових, оливок, винограду, цукрових буряків, овочів (помідори), у оазах фінікової пальми; розведення худоби, овець, кіз, верблюдів; рибальство (сардини, макрель, тунець); видобуток фосфору (3 місце у світі), руд металів (марганець, залізо, цинк, свинець); хіміч., цементна, харчова (рибна, цукрова, олійна), легка, текстильна, чинбарська, металургійна (комбінат у Ен-Надур), автомобільна промисловість; розвинутий туризм; гол. порти: Касабланка, Асфі, Аґадир, Танжер. Історія. У давнину заселене берберами (римляни звали їх маврами); з 40 до н.е. у складі рим. провінції Мавританії; VII/VIII ст. н.е. завойоване арабами і приєднане до халіфату Умайядів; у XI-XIII ст. правління берберської династії Альморавідів та Альмогадів; у XIV ст. розпалося на незалежні князівства, об'єднані у XVII ст. пануючою донині династією Алавітів; 1912 франц. протекторат, на пн. іспан. протекторат (міжнародна зона м. Танжер); 1919-26 повстання племен у г. Ер-Ріф; 1956 здобуло незалежність; спадкова монархія, з 1962 конституційна (з 1961 король Гасан II); 1975-75 приєднана частина Зх. Сахари, збройний конфлікт з партизанами Фронту ПОЛІСАРІО. К.