Монголія

Держава у Центр.-Сх. Азії. Гори: Монгольський Алтай (вис. до 4362 м), Ґобійський Алтай, Чентей, розділені тектонічними улоговинами, найбільша з яких Долина Вел. Озер із солоними оз. Хара-Ус-Нур, Хярґас-Нур; на сх. височинна Східномонгольська рівнина, на пд. — Ґобі; клімат від помірного до різко континентального; модринова тайга (на пн.), степ, напівпустелі й пустелі (Ґобі). Монголи (89%), казахи; переважно буддисти-ламаїсти; у містах 59% населення; гол. м. Улан-Батор. Слаборозвинута країна; основа економіки — традиційне кочове розведення овець, кіз, худоби, коней і верблюдів; видобуток флюориту, руд міді, бурого вугілля; чинбарська промисловість; автомобільний і гужовий транспорт. Історія. На поч. XIII ст. племінні союзи степових мшк. М. об'єднав Чинґіс-хан; у наступні роки він завоював значні території у Середній Азії та Пн. Китаї; нащадки Чинґіс-хана підпорядкували собі Сх. Європу, Іран, Ірак, Пд. Китай; з XIV ст. починається занепад монгольської імперії, а у XVII ст. М. потрапила під панування Китаю; 1921 політична й військова допомога рад. Росії допомогла монголам здобути на частині монгольських земель (Внутрішня М.) незалежність; 1924 проголошено Монгольську Народну Республіку (МНР); у наступні роки М. стала соціалістичною державою під фактичним рад. протекторатом; після розпаду СРСР (1991) монгольський парламент (Вел. Хурал) ухвалив у 1992 нову конституцію, назву МНР змінено на М., запроваджено систему парламентської демократії, законодавчо закріплено право приватної власності.