Намібія

Держава в Африці, на узбережжі Атлантичного о. Височинна, вздовж узбережжя пустелі Наміб; тропічний сухий клімат, на зх. дуже сухий. Народи банту; протестанти, анімісти. Основа економіки — гірничо-добувна промисловість (алмази, руди кольорових металів) і розведення каракулевих овець, худоби; заводи, харчова промисловість; гол. порти: Волфіш-Бей, Людеріц. Історія. Перші жителі, бушмени, витіснені готентотами; від середини XVII ст. наплив народів банту; від кін. XV ст. на узбережжі європ. проникнення; від 1884 нім. колонізація (Нім. Пд.-Зх. Африка); 1915 захоплена Пд.-Африканським Союзом; від 1920 підмандатна територія Ліги Націй, доручена Пд.-Африканському Союзові під назвою Пд.-Зх. Африка; від 1945 підопічна територія ООН, 1949 фактично анексована Пд.-Африканським Союзом, який розгорнув у Н. (назва запроваджена 1968) практику апартеїду та бантустанізації; від 1966, після відміни мандата ООН для ПАР (наступниця Пд.-Африканського Союзу), територією Н. де-юре керувала Рада ООН у справах Пд.-Зх. Африки; визвольний рух, гол. організатор — СВАПО (Народна Організація Пд.-Зх. Африки), від 1966 збройна боротьба за допомогою Куби; після міжнародних переговорів 1989 заг. вибори під контролем ООН; від 1990 незалежна республіка.