Нова Зеландія

Держава в Океанії; території Н. З.: острови Кука, Ніуе, Токелау; Н. З. складається з 2 вел. островів: Пн. (115,8 тис. км²) і Пд. (151,2 тис. км²), розділених прот. Кука, та багатьох малих; довж. з пн. на пд. понад 1600 км. 3/4 території — гори і височини; на острові Пн. — вулкани і гейзери, на острові Пд. у Пд. Альпах (г. Кука 3764 м) — вічні сніги й льодовики; часті землетруси; численні ріки та озера; водоспади; лісистість країни — 28%; 12 національних парків (найбільший Фйордланд — 1,3 млн. га). Населення європ. походження — 74%, маорі — 9,6%; протестанти (гол. англіканці) — 65%, католики — 15%, традиційні вірування; 70% населення скупчено на острові Пд.; в містах — 85%, найбільше — Окленд. Основою економіки є різноманітне сільське господарство: вівчарство (51 млн. голів), розведення худоби; вирощування: пшениці, ячменю, кукурудзи, картоплі; садівництво (плантації ківі); переробка с/г продукції, харчова, машинобудівна, легка (текстильна, шкіряна), целюлозно-паперова, хіміч. промисловість; виплавка алюмінію (Блуфф); видобуток природного газу, морський і повітряний транспорт; розвинутий туризм; Н. З. належить до світових експортерів масла, м'яса, вовни та сирів. Історія. Острови заселені, ймовірно, у I тис. полінезійцями, від XII ст. — маорі; у XVII ст. відкриті А.Дж. Тасманом, у XVIII ст. досліджені Дж. Куком; 1840 на основі договору з маорі владу над островами захопила Вел. Британія; брит. колонізація викликала маорійсько-брит. війни; від 1907 брит. домініон; участь у I та II Світових війнах на боці Вел. Британії; від 1947 — суверенна держава, член Брит. Співдружності Націй; після війни — зближення із США і Австралією; член АНЗЮС і СЕАТО; від 60-х співпраця з Японією; після приєднання Вел. Британії до ЄЕС (1973) Н. З. розірвала з нею економічні зв'язки і повернулась до Азії та Тихоокеанського регіону; від 80-х — активна антиядерна політика (конфлікти з США і Францією).