Новгород

Обл. центр у Росії, на р. Волхов, поблизу оз. Ільмень; 233 тис. мшк.; електронна, хіміч., деревообробна, харчова промисловість; залізничний вузол, аеропорт; 3 вузи, філармонія; потужний культурний шар (28 рівнів поч. Х — середини XVI ст.), добре збережені дерев'яні будівлі, господарські прибудови, дерев'яні тротуари на вулицях і водопровідна система; рештки кам'яних мурів, ділові та приватні листи, написані на березовій корі (бересті); музей, кремль XI-XVII ст. із Софійським собором (XI ст.); палац Ґрановита палата (XV ст.); численні собори й церкви XII-XVI ст. (у т.ч. Спаса із фресками Феофана Грека), осередок давньоруського мистецтва (XIII, XIV ст.); поблизу церква Нередва. Заснований у IX ст.; від 1136 столиця незалежної новгородської республіки (демократична традиція віч, тісні зв'язки із Балтикою); 1478 внаслідок кривавого погрому, влаштованого Іваном IV, приєднаний до Вел. князівства Московського.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Новгород — Но́вгород іменник чоловічого роду кол. назва м. Великий Новгород Орфографічний словник української мови
  2. Новгород — Но́вгород, -да, -дові (р. м.); новгоро́дський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)