Овідій

(Ovidius)

Назон Публій, 43 до н.е. — 17 або 18 н.е., рим. поет; любовні елегії, поеми, у т.ч. Наука кохання, елегії, написані у вигнанні (серед них відома автобіографія); вдосконалив поетичну латину.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Овідій — Ові́дій іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. Овідій — лат.; ovis — вівця; ім'ям стало прізвище римського поета Публія Овідія Назона (лат. Publius Ovidius). Власні імена людей. Словник-довідник
  3. Овідій — Ові́дій, -дія, -дієві (римськ. письм.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)