Папуа-Нова Ґвінея

Держава в Океанії, в Меланезії; займає сх. частину Нової Ґвінеї та бл. 600 сусідніх островів (найбільші: Нова Британія і Нова Ірландія), а також пн. частину архіпелагу Соломонових островів (Бугенвілль і Бука). Папуаси 84% і меланезійці; понад 90% християни (численні місіонерські товариства), традиційні вірування; у вжитку — понад 700 локальних мов. Примітивне вирощування бульбоплодів (таро, ямс), збиральництво; свинарство; вилов риб, черепах; плантації кокосової пальми, какао, кави, олійних рослин, каучуконоса; видобуток золота і срібла; олійна, деревообробна промисловість; 400 аеродромів; розвинутий радіозв'язок; експорт деревини, кави, какао, копри. Історія. Сх. частина Нової Ґвінеї в XIX ст. була поділена між Німеччиною (пн.-сх. частина) і Вел. Британією (пд.-сх. частина); у XX ст. перейшла під адміністрацію Австралії як Нова Ґвінея, Австралія і Папуа, 1949 об'єднана — союзна заморська територія Астралії п. н. П.-Н. Г., від 1975 — незалежна держава, член Брит. Співдружності Націй.