Параґвай

I

р. у Пд. Америці, гол. притока Парани; довж. бл. 2500 км; басейн 1,2 млн. км²; повені; судноплавна бл. 2000 км; гол. м. Асунсьйон; прикордонна р. Бразилії, Болівії, Параґваю і Арґентини.

II

держава у Пд. Америці, без виходу до моря. Поверхня низовинна (Ґран-Чако), на сх. Бразильське плоскогір'я; клімат тропічний, на пн. сх. вологий; гол. р.: Параґвай, Парана, Пількомайо; субтропічні ліси (32% поверхні), заливні й сухі, савани із солончаками. Індіанці 65%, метиси 30%, креоли, білошкірі; католики 96%; у містах 49% населення; гол. м.: Сан-Лоренсо, Фернандо-де-ла-Мора. Основу економіки становить екстенсивне тваринництво у латифундіях; вирощування маніоки, кукурудзи, цукрової тростини, бавовни, кави; садівництво; експлуатація лісів (кебрачо); видобуток кам'яної солі; харчова, чинбарська промисловість; туризм; гол. річковий порт Асунсьйон. Історія. Територія заселена індіанцями (переважно ґуарані), від XVI ст. досліджувана, колонізована та християнізована іспанцями; єзуїтські місіонерські поселення 1767 перейшли під контроль Ісп. Корони; до 1776 у іспан. віце-кор. Перу, пізніше віце-кор. Ла-Плата; від 1813 незалежна республіка; 1864-70 параґвайська війна (з Арґентиною, Бразилією та Уруґваєм) — переможений П. був спустошений, зазнав значних людських і територіальних втрат, до 1876 був окупований іноземними військами; внаслідок війни із Болівією за Чако (1932-35) здобув значну частину спірної території; 1954-89 диктатура ген. А. Стресснера, повалена його власною партією (колорадос), яка утримала владу в країні.