Париж

Столиця Франції, адміністративний центр департаменту Іль-де-Франс, у Паризькому Басейні, на р. Сена; 2,2 млн. мшк., міська агломерація 10 млн.; садиба низки міжнародних організацій (ЮНЕСКО, Міжнародне бюро мір і ваги, Міжнародна Торгова Палата та ін.); центр світової торгівлі (автомобілі, літаки, канцелярські товари й туристичне спорядження); гол. національний промисловий округ (засоби транспорту, енергетичне обладнання, електроніка, одяг, косметика), фінансово-банківська столиця; вел. транспортний вузол (2 міжнародні аеропорти); вузи (13 унів.), Фр. Інститут, Фр. Академія, славетні наукові інститути (Пастера, радіологічних досліджень); культурний (97 музеїв, 300 мистецьких галерей, бл. 100 театрів) і туристичний центр світової ваги; відомі пам'ятки культури, в тому числі кафедральний собор Паризької Богоматері (Нотр-Дам де Парі, XII-XIII ст.), каплиця Сен-Шапель (XIII ст.), Пантеон (XVIII ст.), Тріумфальна Арка й Опера (XIX ст.); у XX ст. споруджено вежу Еффеля, будинок ЮНЕСКО, Центр Ж. Помпіду, Вел. Арку Дефанс. Оборонний пункт кельтського племені паризіїв, рим. Лютеція Парісіорум; з III ст. єпископство; одна зі столиць держави франків; з XII ст. столиця Франції, привілеї та міське самоврядування; знищений під час столітньої війни, пізніше швидкий розвиток, від XVI ст. один з гол. політичних і культурних осередків Європи й світу; центр подій франц. революції 1789-99, наполеонівської епохи, липневої революції 1830, лютневої 1848, Паризької Комуни 1871; місце численних міжнародних конференцій.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Париж — Пари́ж іменник чоловічого роду столиця Франції Орфографічний словник української мови
  2. Париж — Па́ри́ж іст. Краківська площа та базар на ній: Приходив два рази сюди, лазив по “Парижу” (Нижанківський); Надягнув чоботи і “райтки”, що їх виміняв “на Парижу” за харчові продукти, вбрав бронзову шкуряну куртку, все краще... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  3. Париж — Пари́ж, -жу, -жеві, в -жі; пари́зький Правописний словник Голоскевича (1929 р.)