Пекiн

Столиця Китаю, окрема провінція (17,8 тис. км²); 6,7 млн. мшк., мiська агломерація 11,1 млн.; вел. промисловий (електромашинобудiвна, металургiйна галузi), культурно-науковий (Пекiнський унiв., АН Китаю) центр і транспортний вузол; вироби зi слонової кості, лакованi дерев'янi вироби; в зх. частинi П. спецiальна економiчна сфера (закордоннi iнвестицiї); план м. з XII-XVII ст.; у Внутрiшньому м. давнє iмператорське мiсто, а в ньому давнє Заборонене м.; до Внутрiшнього м. прилягає Зовнiшнє м. — обидва регулярної стислої забудови; у Зовнiшньому м. — гол. архiтектурний ансамбль творить Храм Неба (XV ст.); у Забороненому м. давня iмператорська резиденцiя (теп. музей). За часiв Хубiлай-хана (XIII ст.) столиця iмперiї Монголiв, пiзнiше Китаю; за урядування Куомiнтану столиця переміщена до м. Нанкiн (1927); вiд 1949 столиця КНР.