Полтава

Обл. центр України, на правому березі р. Ворскли (ліва притока Дніпра); 320 тис. мшк.; підприємства машинобудівної (автоагрегати, хіміч. обладнання), скляної, порцелянової, легкої, харчової промисловості; залізнично-шосейний вузол; вузи, театри, філармонія, 6 музеїв; численні пам'ятки архітектури, зокрема, дерев'яна Спаська церква (1705-06), семиглавий бароковий (єдина збережена в Україні пам'ятка) Хрестовоздвиженський собор (1689-1709) із пізньобароковою дзвіницею, дзвіниця Успенського собору (1774-1801, сам собор варварськи зруйнований у 1930-х), Кругла площа із адміністративною забудовою поч. XIX ст., будинок губернського земства (1903-08, архітектори В. Кричевський і О. Ширшов, розписи С. Васильківського та М. Самокиша) у стилі модерн, садиба І. Котляревського. Поселення на місці П. існувало від часів неоліту; перша згадка в Іпатіївському літописі 1174 під назвою Лтава, сучасна назва від 1430, маґдебурзьке право від XVII ст., м. з 1641; під час Хмельниччини центр Полтавського полку; влітку 1709 поразка укр.-шведської коаліції; з 1803 центр Полтавської губернії, розбудований за генеральним планом, вел. торговельний і господарський центр, осередок укр. громадського і культурного життя (діяльність вільномулярської ложі Любов до істини, початки модерної укр. літератури та історіографії, розвиток освіти); один з провідних центрів доби укр. революції 1917-21; під час II Світової війни значні руйнування.