1. Універсальний словник-енциклопедія

Полісся

Низовинна територія у Білорусі та Україні, зх. край у Польщі, в басейнах Зх. Бугу і Прип'яті, понад 1/2 заболочених територій і торфовища; численні оз.; мішані й соснові ліси; гол. міста: Брест, Пінськ, Гомель. 1341 приєднане до Вел. князівства Литовського; від 1795 під рос. окупацією; 1921-39 Зх. П. в кордонах Польщі (Поліське воєводство), опісля в Білоруській РСР і Укр. РСР; частина П. (Зх. П.) залишилося в Польщі.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Полісся — Полі́сся іменник середнього роду географічний регіон Орфографічний словник української мови
  2. полісся — див. низовина Словник синонімів Вусика
  3. полісся — [поул’іс':а] -с':а, р. мн. -л'іс' (лісиста місцевість) Орфоепічний словник української мови
  4. полісся — -я, с. Низька лісиста місцевість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. полісся — ПОЛІ́ССЯ, я, с. Низька лісиста місцевість. [Дунін-Левченко:] Він був син дуже заможного дідича з чернігівського полісся з-за Десни, з давнього козацького значного роду (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
  6. Полісся — Полі́сся, -сся, -ссю, в -ссі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. полісся — ПОЛІ́ССЯ, я, с. Низька лісиста місцевість. Ти з Ленінських гір подивися, Ти пильно поглянь навкруги, — Чи бачиш туркменське полісся, Аралу шумкі береги? (Бажан, Роки, 1957, 264). Словник української мови в 11 томах
  8. полісся — Полісся, -ся с. Полѣсье. А в самого шістьсот уллів пасіки було. Аж на полісся було посилає. Г. Барв. 174. Словник української мови Грінченка