Південно-Африканська Республіка

Держава у Пд. Африці, біля Атлантичного та Індійського о. До 1993 поділ на 4 провінції (Натал, Оранжева, Капська, Трансвааль), теп. 9 провінцій. Територія височинно-гориста (район вис. Велд, Драконові г., Капські г.); тропічно-континентальний клімат, на зх. — дуже сухий (напівпустелі, пустелі), на сх. — вологіший (савани, степи); на пд. клімат і рослинність субтропічні; гол. р.: Оранжева, Лімпопо; національний парк Крюґера. Народи банту (76%), африканери (бури), британці, індуси, змішані раси (метиси); 70% християн (в осн. протестантів), анімісти, індуси, мусульмани; 60% міського населення; гол. м. Йоганнесбурґ. Найкраще розвинута країна Африки: від 90-х економічний регрес; багата на корисні копалини, видобуток гол. чином золота і руд хрому (1 місце у світі), титану, сурми, урану, марганцю, алмазів (2 місце); гірничо-добувна і переробна промисловість (металургійні, машинобудівні, кораблебудівні, електронні підприємства), сконцентровані в районі Вітватерсранд і портових м. Дурбан, Кейптаун; в сільському господарстві домінує розведення худоби і овець; вирощування зернових, арахісу, цукрової тростини, тютюну, на пд. винограду, цитрусових; рибальство. Історія. Спершу заселена бушменами і ґотентотами; в XVI ст. наплив народів банту; європ. поселення з XVII ст., переважно голландські — т.зв. бурів (перша колонія Кейптаун), після 1685 наплив франц. гуґенотів; 1795 — британців; від 1806 брит. Капська колонія; 1834-37 вел. міграція бурів на пн. і утворення республік, загарбаних згодом британцями (Натал — 1844, Трансвааль і Оранжева — 1902); 1910 створення з 4 колоній (Капської, Наталу, Оранжевої, Трансваалю) Союзу Пд. Африки, брит. домініон; у I та II Світових війнах на боці атлантичних країн; 1948 прихід до влади африканерської Народної партії, поч. політики апартеїду; 1949 анексія Пд.-Зх. Африки (теп. Намібія); 1961 вихід з брит. Співдружності Націй і проголошення ПАР; від 60-х утворення бантустанів для африк. населення; у 70-х і 80-х підтримка білої меншості в португ. колоніях і в Родезії; щораз частіші заворушення на расовому тлі; апартеїд і анексія Намібії викликали міжнародні політичні та економічні санкції щодо ПАР; від 1989 президент Ф. де Клерк; суперництво гол. місцевих угруповань, Афр. національного конгресу (АНК) та Інкати — причина кривавих сутичок їх прихильників; 1991 проголошено ліквідацію апартеїду; 1994 загальні вибори, перемогу здобув АНК, президент Н. Мандела; від 1994 ПАР член ОАЄ і (знову) брит. Співдружності Націй.